Проаналізовано сучасний стан використання грунтових ресурсів в аграрній сфері країни. Встановлено, що грунтовий покрив, який є основою сільськогосподарських ландшафтів, характеризується високим агропотенціалом, який дозволяє залежно від кліматичних умов певного регіону та генетичних особливостей вирощуваних культур отримувати урожай на рівні 30-35 ц/га зернових одиниць і вище. Проте, через істотне перевищення межі екологічної стійкості грунтів, про що свідчить практика аграрного виробництва, прискорюються різноманітні деструктивні процеси, які зараз майже повністю охопили земельні угіддя країни, що перебувають в інтенсивному обробітку. Особливо вразливими в цьому контексті є грунтові ресурси Полісся через переважно легкий гранулометричний склад і відповідно низьку здатність протистояти негативному впливу зовнішніх факторів.

Доведено, що дієвим заходом забезпечення збереження і відтворення грунтових ресурсів є землеустрій, який забезпечує вдосконалення земельних відносин, планування і організацію раціонального використання та охорони земель на всіх рівнях від національного до господарського. Зокрема, в зоні Полісся цю роль мають виконувати робочі проекти землеустрою щодо захисту земель від закислення, якими визначається порядок проведення робіт з хімічної меліорації кислих ґрунтів стосовно конкретних соціально-економічних та екологічних умов суб’єктів господарювання на землі.

Ключові слова: сільськогосподарське землекористування, робочий проект землеустрою, грунтові ресурси, деградаційні процеси.