Проаналізовано існуючі науково-методичні підходи до класифікації земель сільськогосподарського призначення як в Україні, так і за кордоном. Встановлено, що сучасні класифікації земель повинні формуватись на основі таких принципів як комплексність, системність, вичерпність, ієрархічність та законність; відповідати вимогам автоматизованих технологій ведення державного земельного кадастру та здійснення моніторингу земель; враховувати рекомендації Європейської Економічної Комісії при ООН.
Вичерпність та всеосяжність щодо визначення усіх потенційно можливих способів використання земельних ділянок, що сприятиме здійсненню дієвого державного контролю за використанням земель відповідно до їхнього цільового призначення забезпечуватиметься за рахунок комплексного підходу до розробки класифікації земель; її узгодженість із іншими чинними державними класифікаційними системами в галузі природокористування та використання чітко визначених цільових критеріїв, параметрів та ознак, система яких обумовлена конкретною сферою застосування та вимогами відповідних груп користувачів – за рахунок системного підходу.

Запропоновано фрагмент 3-розрядної класифікації сільськогосподарських земель, в якій ієрархічно розміщені взаємопов’язані показники, що характеризують правовий режим використання земельних ділянок (правовий блок земельного класифікатора) і їхній фізичний стан (фізичний блок земельного класифікатора). Для юридичного закріплення категорій «вид, підвид, різновид земель», що складають основу фізичного блоку класифікатора земель необхідно внести відповідні зміни до національного земельного законодавства.

Ключові слова: землі сільськогосподарського призначення, класифікація земель, категорія земель, вид цільового призначення.