У статті визначено, що земельні ресурси є не тільки базисом для розміщення виробничих сил та основним засобом виробництва в сільському господарстві, а й виступають ефективним елементом інвестиційного капіталу аграрних підприємств – земельним капіталом. Визначено, що в існуючих інституціональних умовах земельні ресурси не створюють капіталу в аграрному виробництві, що потребує обґрунтуваннямеханізмів залучення їх в економічний обіг з метою інвестиційного забезпечення аграрного сектора економіки. Це підвищує значущість розвитку теоретико-методичних засад оцінки та формування земельного капіталу в сільському господарстві України. Встановлено, що одним з ключових чинників капіталізації земель
сільськогосподарського призначення є їх об’єктивна оцінка, що відповідає нинішнім умовам господарювання та розкриває їх як джерело капіталізованих доходів. На підставі проведених досліджень взаємозв’язків орендних платежів та нормативної оцінки земель виявлена неспівставність цих показників в більшості регіонів України. Як результат, доведена необ’єктивність застосування нормативної грошової
оцінки для визначення вартості земельного капіталу. Визначено, що одним із шляхів оцінки та формування земельного капіталу в сільськомугосподарстві, вумовахінституційнообмеженогорежимудіїзаконупопиту
і пропозиції, є капіталізація орендованих земель. При цьому вартість земельного капіталу можна розрахувати, як добуток середньорічної орендної плати за землю і терміну його капіталізації. Перспективним напрямом досліджень в контексті проведеного аналізу є обґрунтування процесу зарахування сільськогосподарських земель на баланс підприємства за вартістю капіталізованих орендних платежів.

Ключові слова: земельний капітал, сільське господарство, капіталізація, інвестиції, нормативна грошова оцінка, оренда.