Відкриття ринку землі – найочікуваніша реформа останніх десяти років і найбільш дискусійна. Ця реформа може дати колосальний економічний ефект. Але за певних умов…
Справжні реформи – скальпель у руках умілих держуправлінців. Іноді, щоб врятувати організм, доводиться робити боляче і відрізати важливі органи, бо тільки таким чином можна зберегти життя.
Кому зробить вільний ринок землі “боляче”?
Тим агропідприємствам, у яких немає фінансових запасів, якісних домовленостей з пайовиками, грамотного юридичного супроводу.
Земельний ринок швидше за все поламає правила, що склалися за останні 15 років.
Саме тому середні та малі аграрії перекривають дороги та погрожують уряду жорстким опором.
Їх завдання зрозуміле – купити землю за найвигіднішою ціною для себе. І вони добре розуміють, що з відкриттям ринку землі для іноземних інвестицій, їм буде вкрай складно витримати конкуренцію.
Тому той, хто матиме доступ до дешевих грошей, буде здатний дати вищу ціну за гектар.
У середніх та малих фермерів таких ресурсів немає. Але водночас ми всі розуміємо, що фермери зараз також користуються дешевою орендою, часто несправедливою та безперспективною щодо пайовиків.
Проте цей ринок складався останні 15 років часто в дуже несприятливому економічному середовищі та зараз гарантує 16% ВВП.
Земля для України була і є одним з ключових ресурсів. Але в нинішніх умовах розраховувати тільки на цей ресурс неможливо.
Конкурентне агропідприємство – це, передусім, технології, оптимізовані бізнес-процеси, фінансове управління і налагоджені канали збуту, при чому бажано готової продукції.
Не запускаючи ринок землі, Україна не отримає значних інвестицій, а компанії – капіталізації. Але зробивши це, держава ставить під великі ризики фермерів малого та середнього рівня.
Будь-який закон “проектується” з певною метою. А до досягнення однієї й тієї ж мети можна прийти різними шляхами.
Мета запропонованого урядом законопроекту зводиться до одного: підвищити доходи від землі.
Збільшити прибутковість можна за допомогою великих латифундистів, які будуть засівати поля монокультурами, або шляхом масштабування середніх фермерських господарств, які вирощують капіталомісткіші для переробки всередині країни.
Другий варіант вимагає від держави грамотного і тривалого інвестування у розвиток таких господарств.
Таке рішення не дає швидких результатів, але загалом по-іншому проектує майбутнє сільських територій.
Нашій новій владі хочеться швидких перемог, швидких результатів і швидкої капіталізації.
Прийняти закон нескладно, але складно врахувати інтереси всіх стейкхолдерів у перспективі десятиліть.
Те, що сьогодні здається правильним рішенням, може виявитися пасткою вже в найближчому майбутньому.
Як інженер я вважаю, що країна в якомусь сенсі – “інженерний проект”. Уважно спостерігаю за тим, як зрілі суспільства і держави свідомо проектують нові можливості для своїх бізнесів.
Наприклад, навіть країни-донори, які дають Україні гранти та довгострокові кредити, роблять це тільки за умови, що в реалізації проектів братимуть участь їх компанії, або буде використовуватися обладнання компаній з їх країн.
Таким чином вони створюють і розширюють ринки для своїх країн.
Наш молодий уряд, хоч і складається з добре освічених осіб, але про ліберальну економіку все ж більше знає з книг, ніж з практичного досвіду. Тому поки що доля нашої країни – вчитися на своїх помилках.
Я багато років цікавлюся питанням запуску ринку землі, шукаю інформацію і не знаходжу адекватної аналітики для такого важливого питання.
Без аналітики та правильного моделювання не завжди можна зрозуміти інтереси всіх стейкхолдерів, і не завжди видно ті точки, які приведуть до компромісу і синергії.
Я впевнений, що ринок землі для України – це крок вперед. Але маю сумніви, що уряд і лобісти ринку досить глибоко вивчили питання.
У 2017 році ми з групою експертів зробили спробу змоделювати ринок землі в Україні.
І виділили 4 можливих сценарії. З результатами нашого проекту і сценаріями Ви можете познайомитися на сайті “Земельна відповідь”.
Висновок такий: максимальний ефект ринок дає тільки за умови сильних громад і чесних судів. А також за умови проведення детальної прозорої інвентаризації 100% сільгоспземлі.
Використовуючи досвід реалізації проектів в агросекторі та складних інфраструктурних проектів, було б правильним у разі відкриття ринку землі вибрати пілотний регіон і випробувати увесь процес спочатку у цій локації.
Можна вибрати той регіон, де найбільше конфліктів і рейдерських захоплень (наприклад, Херсонський, Дніпропетровський, Одеський) і подивитися, як ринкові умови починають впливати на бізнес, громади, соціальну ситуацію.
Оцифрувати кадастри, відпрацювати всі тонкощі. І потім масштабувати на всю країну. Земля для українця – надто цінний ресурс, щоб безболісно його продавати. Але без продажу землі та грамотного ринку ми в широкому сенсі не відкриємося світу.
Джерело: Економічна Правда
від 10.10.2019
Зворотній зв'язок