Модель ринку, коли тільки фізособа може володіти землею, абсолютно неефективна. До чого можуть привести подібні обмеження? Три приклади

Вже багато тижнів поспіль в Києві не вщухають запеклі дискусії та акції, як на підтримку земельної реформи, так і проти відкриття ринку землі. Кияни та гості столиці вже заплуталися хто, де і що вимагає. То за що ж насправді борються сторони? Все просто: кожен воює за свій ринок.

Серед різних політиків стає досить популярною теза, мовляв “ринок землі має бути відкритим виключно для українців”. “Українська земля лише для українців, або лише громадяни України можуть купувати землю! Відродимо фермерство в Україні!”. Такі гасла привабливі для виборців? 100%!

Але прихильники цієї концепції забувають, що 20 років тому ми вже пішли за таким сценарієм і роздали землю серед 7 млн громадян. З них офіційно стали фермерами лише 45 000. Тобто менше 1% власників землі!

Це значить, що модель, коли лише фізособа може володіти землею, абсолютно неефективна.

До чого можуть призвести схожі обмеження на ринку?

Позиція №1: прихований перерозподіл землі за низькою ціною

Ринок землі для фізосіб призведе до тінізації ринку та схем. Чому? Якщо на ринку працюватимуть лише фізособи, це призведе до відсутності кредитування банків та не приходу інвестицій в обробку землі.

Це означатиме, що землю купуватимуть лише ті, хто вже має готівкові запаси на руках. Таких груп людей є кілька.

1. Умовний середній клас, для якого наразі відсутні привабливі активи для інвестування.

2. Ті, хто працюють на ринку землі за тіньовими схемами або готові в таких схемах приймати участь.

3. Всі, хто мають тіньовий кеш на руках: в тому числі колишні чиновники, прокурори та корупціонери, які через купівлю землі зможуть легалізувати свої кошти.

Чи буде така модель справедлива? Ні, не буде тому що від неї виграє невеликий відсоток людей, а не всі громадяни України. А земля не стане повноцінним багатством, яке дорого коштує.

Позиція №2: Не варто обманювати ні себе, ні людей, буцімто аграрні компанії, які вже обробляють землю в Україні, стоятимуть осторонь. Це стосується навіть українських підприємств з бездоганною репутацією та іноземними інвестиціями.

Якщо раптом запустять ринок під фізосіб, такі компанії почнуть використовувати своїх найманих працівників в ролі земельних ФОПів.

Їх можна зрозуміти адже вони вже вклали гроші у техніку та обробку землі. Тому вони точно боротимуться за свої інвестиції. Тоді це стане черговою історією, на кшталт, як ФОПів використовують для оптимізації бізнесу, а не його розвитку.

Якщо комусь потрібен зайвий схематоз, то тоді немає питань. Але знову ж таки – це зовсім не дає економічного росту та працює не в інтересах всіх громадян.

Позиція №3: Якщо земля буде доступною лише для фізичних осіб – це означатиме, що ваша ділянка не вважатиметься якісною заставою у банках. По факту, це буде як споживчий кредит. Це все одно, що купівля квартири чи будинку. При чому, відсоткові ставки будуть аналогічними.

І якщо ви захочете взяти кредит під землю, то коефіцієнт покриття буде занадто малим. По аналогії із землею під забудову – це 0,35. Іншими словами, під ділянку, яка коштує 100 000, ви зможете залучити не більше 35 000.

Це все одно, що ви здасте золото чи будь-які цінності у ломбард. Тобто гроші вам дають, але це значно менше, ніж ви очікували. Відповідно відсотки по кредиту будуть непривабливо високі.

Іншими словами, ринок землі для фізосіб означатиме: низьку ціну, схематоз, відсутність справедливості та брак інвестицій.

Хоча варто зазнати, що така модель ринку має підтримку в тому числі і в аграрному бізнесі. Це як правило середні фермери, з земельним банком 5000-10 000 га, які у фінансовому плані найбільш успішні, і в яких на руках є достатньо коштів для купівлі землі. Їх мотивація – низька ціна на українську землю.

Наприклад, землю, необхідну для збереження свого бізнесу, вони можуть купувати на себе та своїх родичів по 500 га на людину. Але знову ж таки, мова йде не про розвиток аграрного сектору. Це чергове перерозподілення того, що вже є. Додаткової вартості у таких умовах не створюється.

Спілкування з малими, середніми фермерами, великими агрохолдингами показує, що вони не проти ринку землі. Навіть, якщо їх публічна позиція інша. Просто кожен з них підтримує різну модель ринку реформи, яка є більш вигідною їх групам. У цій важкій ситуації, яку ще й  до того розкачують політики, задача уряду й парламенту – чути всіх і шукати розумний баланс.

Земельна реформа не може бути заточена лише під когось одного. Вона має генерувати реальне благо для України та забезпечувати право кожного українця на достойне життя.

Олексій Мушак, радник премьєр-міністра України з економічних питань